В Адміністрації президента, спішно перейменованої в «Офіс», повинен був залишитися хтось нормальний. Хтось розумний, розуміючий ситуацію, що склалася і має можливість хоч якось на неї впливати. Хтось дорослий.
Кажуть, саме вона організувала послідовне звільнення всіх соратників, які привели до влади Володимира Олександровича.
Кажуть, саме вона все-таки додзвонилася до Джо Байдена.
Кажуть, саме вона просунула бойових офіцерів на керівні пости в Збройних Силах.
Кажуть, саме вона вела фейсбук президента і виставляла найсмішніші фотографії.
Кажуть, саме вона зробила для утримання країни на плаву більше, ніж РНБО, Кабмін і Верховна Рада разом узяті.
Кажуть, вона була офіцером Головного управління розвідки Міністерства оборони і працювала в Донецьку.
Ми не знаємо, чи правда це. Одне ми знаємо точно: йдучи з поста п'ятого президента, Петро Олексійович попросив її залишитися і бути голосом розуму в будинку зеленого божевілля. І вона погодилася. Її звуть Вірочка, і вона - секретар президента.
Автор: Мартин Брест - Мартін Брест
Видавництво: ДІПА
Мова: російська
Кількість сторінок: 144
Формат: 70х100/16
ISBN: 978-617-7606-70-2