Будова патрону: з чого він складається

У світі стрілецької зброї саме патрон став тим винаходом, що перевернув уявлення про ефективність та швидкість враження цілі. Якщо раніше постріл вимагав тривалих маніпуляцій з порохом, снарядом та запалом, то винахід унітарного набою дозволив поєднати всі елементи в єдину конструкцію. Це зробило стрільбу зручною, безпечною та швидкою, а також відкрило шлях до створення сучасних армійських арсеналів та мисливських колекцій.

Варто зазначити, що історія розвитку патронів тісно пов’язана з еволюцією зброї. Від перших кременевих рушниць до сучасних автоматичних гвинтівок і пістолетів ЗСУ пройшло кілька століть вдосконалень. Кожне нововведення — це спроба зробити боєприпас легшим, надійнішим і точнішим. Сьогодні розглянемо будову патрона для вогнепальної зброї та з'ясуємо його особливості. Адже часто кулі та патрони ототожнюють, але це принципово різні речі.

Що таке патрон

Отже, що таке патрон? Патрон — це цілісний набій для вогнепальної зброї, який поєднує в собі кілька складових елементів. Завдяки своїй конструкції він дозволяє виконати постріл одним рухом: достатньо зарядити набій у ствол і натиснути на спусковий гачок.

У побуті та військовій справі слова «патрон» і «набій» часто вживають як синоніми. Проте в технічній літературі «набій» — це більш загальний термін, який може стосуватися й артилерійських боєприпасів, тоді як «патрон» здебільшого використовується для стрілецької зброї.

Винахідником першого унітарного патрона вважається інженер-зброяр Йоганн фон Дрейзе. Саме його набій об'єднував кулю, порох та капсуль в одній гільзі, що стало значним кроком вперед у розвитку вогнепальної зброї. Його було розроблено спеціально для знаменитої голчастої гвинтівки (або гвинтівки Дрейзе).

Основні компоненти набою

Класичні складові частини патрона наступні: куля (1), гільза (2, 4 — дно гільзи), пороховий заряд (3) та капсуль (5). Кожен з цих елементів виконує власну, незамінну функцію.

Куля

Куля — основний елемент патрона, що відповідає за враження цілі. Саме вона залишає ствол зброї після здійснення пострілу. Куля, як правило, має свинцеве ядро, оболонку з міді або іншого металу. Також може містити у собі певні добавки, що підвищують її балістичні характеристики. Її форма, маса та оболонка безпосередньо впливають на балістику.

Існує наступна класифікація куль:

1. Оболонкова — традиційна металева куля з оболонкою, яка покриває свинцеве ядро. Такі кулі забезпечують стабільність польоту.
2. Експансивна — розкривається при влучанні, завдаючи більшого ураження. Використовується в мисливстві.
3. Трасуюча — залишає світловий слід у польоті, дозволяючи стрільцю бачити траєкторію.
4. Запалювальна — містить спеціальні компоненти, що займають ціль (паливо, боєкомплект).
5. Снайперська — має ідеально точну геометрію, спеціальну оболонку та контрольовану масу для максимальної стабільності на відстані до кількох кілометрів.

Кулі можуть також відрізнятися за калібром, вагою та призначенням. Наприклад, пістолетні кулі 9×19 мм значно відрізняються від потужних набоїв 338 Lapua Magnum, які використовують військові снайпери.

Отже, чим відрізняється куля та патрон? Вірно, куля є лише однією зі складових елементів набою, що вилітає з нього під час пострілу.

Гільза

Розглядаючи, як влаштований патрон, не можна не згадати про гільзу, адже це його корпус, основа. Саме вона тримає всі елементи разом, зберігає порох, а після пострілу виштовхується зі зброї. Гільза може виготовлятися з різних матеріалів:

«Цікаво, що форма гільзи впливає на подачу патрона у зброї: конічні гільзи краще працюють в автоматичних системах, тоді як циліндричні характерні для пістолетів».

Варто також зазначити, що попри можливість, повторне використання гільз саме для вогнепальної зброї є небажаним, адже це може бути небезпечно та знизить точність пострілу.

Пороховий заряд

Наступною складовою патрона є порох — джерело енергії пострілу. Його маса визначає швидкість кулі, а отже — дальність та пробивну здатність. Сучасні патрони майже завжди оснащені бездимним порохом. Він менше димить, не засмічує ствол і дає стабільні результати.

Важливим фактором є й тип зерна пороху. Дрібнозернистий швидко згорає і підходить для пістолетів, а крупнозернистий забезпечує рівномірний тиск у нарізних гвинтівках.

Капсуль

Капсуль — невеликий елемент у донці гільзи, який при ударі бойка створює іскру. Вона запалює пороховий заряд, і відбувається постріл. Хоче це й найменша частинка, будова патрона без капсуля буде не повною і жоден набій не спрацює. 

Існують два типи капсулів: Berdan та Boxer. Перші використовують у більшості європейських боєприпасів, другі — у США. Boxer-капсуль простіший у перезаряджанні, тому популярний не лише серед військових, а й у мисливців та стрільців-спортсменів.

Де використовуються патрони

Сфера застосування патронів дуже широка. Насамперед це військова справа — від автоматичних гвинтівок і кулеметів до снайперських систем ЗСУ.

Популярні вони у мисливстві, використовуються у гладкоствольних та нарізних рушницях для полювання на птахів, копитних і навіть великого звіра. У спортивній сфері їх використовують у:

• стрільбі на точність;
• біатлоні;
• практичній стрільбі.

Не обійтись без набоїв у правоохоронній діяльності. Зазвичай це пістолетні та гумові набої для поліції й спецпідрозділів.

Види патронів за призначенням

Ми розглянули конструкцію патрона для гвинтівки, тепер варто згадати, яких типів вони бувають. Найбільш популярна класифікація — за призначенням. 

Військові патрони

Військовий патрон має бути надійним, недорогим у виробництві та придатним для масового застосування. Він може бути:

• снайперським — для максимальної точності;
• автоматичним — для штурмових гвинтівок;
• пістолетним — для короткоствольної зброї;

Існують також спеціальні — трасуючі, запалювальні, бронебійні.

Мисливські патрони

Мисливські патрони діляться на дві великі групи. Це нарізні, з кулею, що забезпечує далекобійність та точність, і гладкоствольні — зі снарядом у вигляді дробу, картечі або кулі.

Гладкоствольний 12 калібр — найпопулярніший серед мисливців у світі. Він універсальний: дозволяє використовувати як дріб — для птахів, так і кулю — для великої дичини.

Наведемо приклад найбільш поширених калібрів та де вони застосовуються:

Також окремою групою виділяють навчальні патрони, вони не є бойовими та не можуть вистрілити. Призначені такі боєприпаси для тренувань, навчання та налаштування зброї. Їх легко відрізнити від бойових, оскільки навчальні мають характерні позначки (виїмки) на гільзі.

Поради з використання та зберігання патронів

Щоб боєприпаси завжди були готові до використання, безпечними та зберігали свої характеристики, їх необхідно правильно зберігати:

1. Робити це потрібно в сухому місці при стабільній температурі.
2. Уникайте механічних пошкоджень гільз і куль. Якщо ви помітили будь-які дефекти, не використовуйте патрони — це може бути небезпечно.
3. Використовуйте патрони тільки того калібру, який передбачений для вашої зброї.
4. Не використовуйте прострочені патрони.
5. Важливо захистити набої від потрапляння вологи, тому зберігати їх варто у герметичній тарі.

Окрема порада для мисливців: ніколи не змішуйте різні типи набоїв у магазині рушниці.

«Неправильно підібраний набій може вивести зброю з ладу та створити небезпеку для стрільця».

У військовому інтернет-магазині REZERVIST ви можете придбати потрібні вам боєприпаси, а також супутні товари. В каталозі представлений великий вибір захисної амуніції, можна підібрати тактичні рюкзаки, одяг та тактичне взуття.

Які функції виконують елементи патрону

Куля — уражає ціль, гільза — утримує усі елементи та забезпечує екстракцію, порох — створює енергію для пострілу, капсуль — запалює порох.

Які матеріали використовуються для гільз?

Латунь, сталь та полімери.

Які розміри та калібри патронів найпоширеніші?

Військовий 5,45×39 мм (ЗСУ), пістолетний 9×19 мм Parabellum, мисливський 12 калібр (гладкоствольний) та снайперський 338 Lapua Magnum.