В Адміністрації президента, спішно перейменованої в «Офіс», повинен був залишитися хтось нормальний. Хтось розумний, розуміючий ситуацію, що склалася і має можливість хоч якось на неї впливати. Хтось дорослий. Кажуть, саме вона організувала послідовне звільнення всіх соратників, які привели до влади Володимира Олександровича. Кажуть, саме вона все-таки додзвонилася до Джо Байдена. Кажуть, саме вона просунула бойових офіцерів на керівні пости в Збройних Силах. Кажуть, саме вона вела фейсбук президента і виставляла найсмішніші фотографії. Кажуть, саме вона зробила для утримання країни на плаву більше, ніж РНБО, Кабмін і Верховна Рада разом узяті. Кажуть, вона була офіцером Головного управління розвідки Міністерства оборони і працювала в Донецьку. Ми не знаємо, чи правда це. Одне ми знаємо точно: йдучи з поста п'ятого президента, Петро Олексійович попросив її залишитися і бути голосом розуму в будинку зеленого божевілля. І вона погодилася. Її звуть Вірочка, і вона - секретар президента. Автор: Мартин Брест - Мартін Брест Видавництво: ДІПА Мова: російська Кількість сторінок: 144 Формат: 70х100/16 ISBN: 978-617-7606-70-2